10 грудня 1901 року відбулось вручення перших Нобелівських премій, однієї з найпрестижніших міжнародних премій, заснована згідно з заповітом шведського підприємця, винахідника та філантропа Альфреда Бернарда Нобеля.
Альфред Нобель народився в Стокгольмі 21 жовтня 1833 року. Він був третім сином в сім'ї з восьми дітей, але вижили, крім Альфреда, лише три його брати. У 4-річному віці Альфред разом із родиною переїздить до Фінляндії, а у 1842 році - в Санкт-Петербург, де його батьком було засновано підприємство з виробництва мін і військового обладнання. Завдяки численним подорожам і ретельному навчанню у Франції, Швеції, Німеччині та США Альфред уже в 17 років вільно володів англійською, французькою, німецькою та російською мовами. Він працював на підприємстві свого батька, вдосконалюючи проекти морської міни та торпед. Процвітанню родинному бізнесу сприяла Кримська війна 1853 року.
Повернувшись у 1859 році до Швеції, Альфред присятив себе вивченню вибухових речовин, зокрема виробництву нітрогліцерину, відкритого в 1846 році Асканіо Собреро. В 1867 році він отримав патент на динаміт - суміш нітрогліцерину і речовин, які ним насичуються. Завдяки виробництву динаміту, а також розробці нафтових родовищ Каспійського моря Альфред Нобель став дуже заможним.
В 1888 році в газетах помилково опублікували повідомлення про смерть Альфреда Нобеля, перепутавши його зі старшим братом Людвігом, який помер у Каннах, з осудом винаходу динаміту і зароблених мільйонах на смертях людей. Ця подія підштовхнула Нобеля, який в житті дотримувався пацифістських поглядів, залишити після себе хорошу пам'ять для нащадків. 27 листопада 1895 року в Шведсько-норвезькому клубі в Парижі Нобель підписав свій заповіт, за яким більша частина його статків мала піти на заснування спеціальної премії; фонд Нобелівської премії склав 31,6 мільйонів шведських крон (близько 240 мільйонів доларів у цінах 2009 року).
Процедурі нагагородження передує кропітка робота, яка ведеться протягом року багатьма організаціями; в жовтні лауреати остаточно затверджуються і оголошуються Шведською Королівською академією наук, Шведською академією, Нобелівською асамблеєю Каролінського інституту і Норвезьким нобелівським комітетом. Нагородження проходить щорічно 10 грудня в столицях Швеції і Норвегії (за життя Нобеля вони були єдииною державою). В Стокгольмі премії в галузі фізики, хімії, фізіології і медицини, літератури та економіки вручаються королем Швеції, а за захист миру — в Осло головою Норвезького нобелівського комітету за присутності короля Норвегії та членів королівської родини. Поряд з грошовою винагородою, лауреатам вручається медаль і диплом.
Ритуально вручення Нобелівської премії складається з трьох заходів - власне вручення, Нобелівської вечері за присутності королівської родини та близько 1300 гостей та Нобелівським концертом, який вважається однією з головних музичних подій Європи, за участю найвизначніших класичних музикантів сучасності.
Перший Нобелівський банкет відбувся 10 грудня 1901 року одночасно з першим врученням премії. Того дня лауреатами стали Вільгельм Рентген (Німеччина, фізика), Якоб Ван-Гофф (Нідерланди, хімія), Еміль Берінг (Німеччина, фізіологія і медицина), Франсуа Сюллі-Прюдом (Франція, література), Жан Дюнан (Швейцарія) та Фредерік Пассі (Франція, премія миру).
Від часу присудження перших премій і до 2005 року включно її лауреатами стали 755 осіб (34 жінки та 721 чоловік), а також 18 організацій. Жінки двічі ставали лауреатами в галузі фізики (1903, 1963), тричі — з хімії (1911, 1935, 1964), 7 разів — в галузі медицини, 10 — з літератури, 12 — в галузі миру. Досі наймолодшим нобелянтом є Вільям Лоренс Брегг, який у 25 років отримав премію з фізики (разом з батьком, 1915). За всю історію існування Нобелівської премії від неї відмовились 6 лауреатів - німеці Ріхард Кун (хімія, 1938), Адольф Бутенандт (хімія, 1939), Ґергард Домаґ (медицина, 1939), радянський поет Борис Пастернак (література, 1958), француз Жан-Поль Сартр (література, 1964) і в'єнамець Ле Дих Тхо (премія миру, 1973).
Двічі лауреатами Нобелівської премії ставали Марія Склодовська-Кюрі (1903 — з фізики та 1911 рік — з хімії), Лайнус Полінг (1954 — з хімії, 1962 — премія миру), Джон Бардін (1956 та 1972 — з фізики), Фредерик Сенгер (1958 та 1980 — з хімії); Міжнародний комітет Червоного Хреста отримував премію тричі, Комісія ООН з біженців — двічі.
П'ятого вересня 2016 року були названі лауреати Нобелівської премії з хімії. Премію отримають Жан-Пер'є Саваж (Франція), сер Дж. Фрейзер Стоддарт (США) і Бернард Л. Ферінга (Нідерланди). Всі троє розділять вісім мільйонів шведських крон (приблизно 931 тисячу доларів), за розробку і синтез молекулярних машин.
Простіше кажучи, вчені придумали найменші у світі керовані машинки, розміри яких поступаються розмірам волосини в тисячу разів. Крихітні важелі, штучні м'язи і мікроскопічний двигун - все це є частиною молекулярної машини. Подібні винаходи допоможуть доставляти необхідні ліки до пошкоджених органів людини, без необхідності хірургічного втручання.
Месьє Саваж вніс свій перший внесок в дослідження ще в 1983 році, з'єднавши в ланцюг дві кільцеві молекули, чим викликав появу нової молекули під назвою catenan (від лат.-ланцюг). Механічно переплетені кільця Катена можуть пересуватися відносно один одного, не перериваючи зв'язку. Більш того, трохи пізніше при додаванні енергії Саваж навчився контролювати пересування кілець.
Другою людиною, котра зробила свій внесок у винаході нано-механізмів, був американський вчений Джеймс Фрейзер Стоддарт, який в 1991 році шляхом нагрівання нанизав циклічну молекулу (що складається з декількох молекул), з лінійною молекулою. Цей клас з'єднання було названо ротаксанов.
Бернард Ферінга був першою людиною, який створив молекулярний двигун. Завдяки попереднім розробкам своїх колег, в 1999 році він домігся контролю лопатей молекулярного гвинта і змусив їх обертатися. Ця розробка допомогла втілити в життя двигун для справжньої наномашини.
Немає коментарів:
Дописати коментар