120 років від дня народження В.С.Косенка (1896-1938), українського композитора, піаніста, педагога

Віктор Косенко народився 24 листопада 1896 р. в Петербурзі у сім’ї генерал-майора. Невдовзі Косенки переїжджають до Варшави, де пройшло дитинство та юнацькі роки майбутнього композитора і піаніста. Тут розпочинається і його музичне становлення. По-перше, в атмосфері батьківського дому, де завжди співали українські народні пісні, виконували фортепіанні твори Ф. Шопена, Ф. Шуберта, П. Чайковського та інших; по-друге, в атмосфері яскравого музичного життя Варшави, де хлопець відвідував оперний театр, різноманітні концерти, чув гру видатних піаністів Ф.Бузоні, Й. Гофмана, С. Рахманінова, Ф. Крейслера та спів Ф. Шаляпіна, Л. Собінова, А. Нежданової, С.Крушельницької.

В. Косенко навчається у педагогів Юдицького та професора Варшавської консерваторії О. Михайловського. З цього моменту також розпочинається і його композиторська творчість — з’являються кілька прелюдій та марш.

Перша світова війна змушує В.Косенка з матір’ю в 1914-му році переїхати до Санкт-Петербургу, де він навчається в Петербурзькій консерваторії відразу на 2-х факультетах: фортепіанному (клас І. Міклашевської) та композиторському (клас М. Соколова).

Після закінчення консерваторії в 1918 р. Косенко переїжджає до рідних у Житомир, який на той час був розвинутим культурним центром Волинської губернії. Там він розгортає велику виконавську, композиторську та педагогічну діяльність. Виступає як соліст і акомпаніатор.

З ініціативи Косенка створюється камерне тріо. До його складу увійшли крім В.Косенка (фортепіано), В. Скороход (скрипка) і В. Коломойцев (віолончель). На квартирі у композитора розпочинаються домашні камерні вечори.

Ангеліна Канеп-Косенко

В Житомирі Віктор Степанович одружується з Ангеліною Володимирівною Канеп (офіційний шлюб датується 1929 р), яка завжди підтримує домашні репетиції, концерти, влаштовуючи гостям гостинний прийом.

У 1922 р. відбувається перший авторський концерт В.Косенка: програма першого відділення складалася з творів Шопена, Ліста, у другому композитор виконує свої твори. Для Віктора Степановича, його близьких і друзів концерт стає урочистою подією.

Однак композиторові було тісно в Житомирі і 1924-го року з метою розширення своїх творчих зв’язків, за порадою мистецтвознавця О. Тугенхольда, він їде до Москви. Тут знайомиться з М. Мясковським, О. Гедіке, Ф. Блуменфельдом, які підтримали молодого митця. Вперше друкуються фортепіанні твори Косенка: поема, дві поеми-легенди, «Меланхолійний етюд». Наступного року Косенко дає авторський концерт в Москві, де виконуються романси, віолончельна соната, фортепіанні п’єси.

Визнання творчості В.Косенка стає дедалі ширшим. У 1927 р. його запрошують до Харкова (тодішньої столиці України) на кілька авторських концертів. 

У 1928 р. Українська філармонія пропонує Косенкові та співачці Оксані Колодуб здійснити гастрольну подорож по Донбасу. 

У 1929 р. Косенко переїжджає до Києва, де його запрошують на посаду викладача Музично-драматичного інституту імені М.Лисенка, пізніше реорганізованого у консерваторію. Тут йому дають вести класи спеціального фортепіано, камерного ансамблю, курс аналізу форм на історико-теоретичному та композиторському факультетах. Педагогічною роботою В. Косенко займається із захопленням. «Ми з великою радістю вчилися у Віктора Степановича, — пише Ф. Аерова. — Його уроки ставали святом».

Твори Косенка набувають все ширшу і ширшу популярність, а в 1935 році — раптово... їх вилучено з продажу та виконавства... , а також звідусіль забрано портрети композитора.

З одного боку це був час, коли політика правлячої Комуністичної партії була націлена на освіту широких мас, а з другого боку, коли в Україні панували сталінські репресії, масово знищувалися діячі церкви, науки та культури.

3 жовтня 1938 р. Перед смертю нагороджений особисто М.Хрущовим Орденом Червоного Прапора, а після смерті, в тому ж році, увічнений постановою Уряду: надрукуванням всіх його творів, спорудженням на його могилі пам’ятника, встановленням стипендії ім. В.Косенка для найобдарованіших студентів Київської консерваторії і Житомирського музичного училища, присвоєнням ім’я Косенка цьому училищу, а згодом і Київській музичній школі №3.

Пам’ять про видатного українського композитора В.С.Косенка, як і його музика, продовжують жити не тільки в стінах музею, але в усій Україні, і належать вже не тільки їй, але й музичній культурі всього світу.